Юрій Атанасов — співвласник і генеральний директор Centravis, одного з провідних українських виробників безшовних нержавіючих труб. Він очолює компанію з 2009 року. За цей час сімейний бізнес із Нікополя розвинув міжнародні продажі, став постачальником для автомобільної, хімічної, енергетичної та інших галузей і продовж роботу під час повномасштабної війни. Метал підготував профайл підприємця.
Від металургійного інституту до керівництва сімейним бізнесом
Юрій Атанасов народився у 1964 році в Нікополі Дніпропетровської області. У 1986 році закінчив Дніпропетровський металургійний інститут за спеціальністю, що передбачала підготовку інженерів-економістів.
Після аспірантури працював асистентом кафедри економічної інформатики та автоматизованих систем управління. До 1991 року його професійна діяльність була пов’язана з академічним середовищем, після чого він перейшов до сімейного підприємства – виробничо-комерційного підприємства ЮВІС.
Атанасов послідовно обіймав посади керівника групи програмістів, директора з економіки та комерційної роботи, першого заступника голови ради директорів і голови ради директорів трубного бізнесу.
У 2009 році він отримав ступінь MBA у бізнес-школі в Нью-Йорку.
22 вересня 2009 року Атанасов став генеральним директором Сентравіс Продакшн Юкрейн. Він також є співвласником компанії та членом її ради директорів.
Сімейна справа Атанасових
Історія Centravis тісно пов’язана з родиною Атанасових. Батько Юрія, Василь Атанасов, – один із засновників і співвласників компанії, з 1959 року працював на Нікопольському південнотрубному заводі, де пройшов шлях від помічника вальцювальника до старшого майстра. Згодом працював у науково-дослідному інституті трубної промисловості в Дніпропетровську.
З 1992 році Василь Атанасов почав обіймати керівні посади в сімейному бізнесі. Формально ВКФ ЮВІС було створено у 1994 році. Назва утворена з перших літер імен членів родини: Юрія, Василя, Ірини та Сергія (батько, мати і два сина).
Компанія розвивалася на базі виробничих потужностей Нікопольського південнотрубного заводу, яастину яких було приватизовано у 2000 р. Це був цез з виробництва нержавіючих труб. У 2006-2007 роках відбулася інтеграція виробничих активів із сервісними компаніями та збутовими офісами групи, а 6 листопада 2007 року Centravis представили як новий міжнародний бренд.
Василь Атанасов продовжив брати участь у роботі компанії як член ради директорів холдингу та радник із технологій і якості. Юрій зосередився на управлінні та розвитку бізнесу.
У 2021 році в інтерв’ю NV Бізнес Юрій Атанасов розповідав, що до керівництва компанією вже долучилося третє покоління родини: його син Артем працював у топменеджменті. Водночас Атанасов наголошував, що родинне походження саме по собі не має бути привілеєм для працевлаштування чи кар’єрного зростання в компанії.
Від нікопольського підприємства до міжнародного виробника
Centravis сформувався як виробник безшовних нержавіючих труб із глобальними амбіціями. Важливим етапом стала модернізація виробництва: у 2008 році компанія розпочала програму оновлення потужностей вартістю понад $130 млн. Вона передбачала встановлення нового обладнання та підвищення ефективності виробничих процесів.
Одним із стратегічних напрямів стало освоєння західних ринків. Компанія розвивала постачання для автомобільної промисловості, зокрема трубок для паливних систем автомобілів BMW і Volkswagen. Також її продукція використовується в хімічній і нафтохімічній промисловості, енергетиці та інших галузях, де потрібні нержавіючі труби зі спеціальними характеристиками.
Важливою умовою розвитку стала диверсифікація географії продажів. Атанасов згадував, що на початку 2000-х років російський ринок почав витісняти українського виробника за допомогою квот і мит. Компанія мала вибір: залишитися постачальником для обмеженого внутрішнього ринку або інвестувати в міжнародну присутність.
Centravis обрала другий шлях. У результаті підприємство стало експортоорієнтованим виробником, який працює з клієнтами в різних країнах і галузях.
Корпоративне управління та досвід ЄБРР
Для сімейного бізнесу окремим викликом стало впровадження системи корпоративного управління, яка не залежить виключно від рішень власників. У певний період акціонером Centravis був Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).
Атанасов називав співпрацю з банком важливим досвідом для себе як керівника. За його словами, вона допомогла запровадити незалежну раду директорів, посилити підзвітність і навчитися аргументувати управлінські рішення на основі даних.
Наприкінці 2018 року компанія реструктуризувала борг, а згодом викупила частку ЄБРР.
Ще один принцип Атанасова – тісний зв’язок керівництва з виробництвом. У 2007 році компанія перенесла центральний офіс із Дніпра до Нікополя, а у 2016-му розмістила його безпосередньо на території підприємства.
Війна, релокація та нові обмеження експорту
Після початку повномасштабного вторгнення Centravis продовжила працювати в Нікополі, який регулярно зазнає російських обстрілів. Компанія також розвивала виробництво в Ужгороді: новий майданчик, запущений на початку 2023 року, мав допомогти розширити випуск труб для автомобільної промисловості та наблизити частину виробництва до європейських клієнтів.
За підсумками 2025 року Centravis виробила 13,77 тис. тонн безшовних нержавіючих труб – приблизно на рівні попереднього року. Частка експорту зросла до 96%. У червні 2026 року Атанасов заявив, що компанія зберегла експорт у понад 50 країн світу завдяки репутації та довірі клієнтів, які формувалися задовго до повномасштабної війни.
Водночас у 2026 році компанія зіткнулася з новими торговельними обмеженнями Євросоюзу. Через зміну режиму квотування імпорту сталі та скорочення безмитних квот для українських виробників Centravis вирішила законсервувати з 1 вересня виробничий майданчик в Ужгороді.
Для Centravis ключовими залишаються якість продукції, довгострокові відносини з клієнтами, диверсифікація ринків і контроль витрат. Під час війни до цих завдань додалися фізична безпека виробництва, логістичні ризики та нові обмеження доступу до європейського ринку.
Приазов’я та Донбас. Туризм та пам’ятки
Телеграм-канал Журналу Метал – приєднуйтся!
FB-сторінка Журналу Метал – приєднуйтся!