Відомий українский бізнесмен Олександр Деркач в інтерв’ю Forbes Україна розповів свої спогади про власників найбільших гірничо-металургійних груп України. Метал розповідає чим саме колишньому топ-банкіру запам’яталися Рінат Ахметов (власник Групи Метінвест), Ігор Коломойський (лідер неформальної бізнес-групи Приват), та Сергій Тарута із Віталієм Гайдуком (засновники Корпорації ІСД). Та чи коректно була організована приватизація Укррудпрому.
Наводимо пряму мову Деркача.
Чому не вийшло зберегти бізнес у власників ІСД Тарути та Гайдука
«Я досить близько знаю засновників Індустріального Союзу Донбасу. Вважаю їх одними з найталановитіших менеджерів та економістів, яких зустрічав.
Історія ІСД показова – їм дісталися старі заводи, які треба було реконструювати. Це коштувало мільярди доларів. Вони набрали кредитів у російських банках, що було логічно. Проте коли робиш великі інвестиції, мусиш оцінювати бізнес не на сьогодні, а на 10–20 років уперед, якими будуть ринки. Коли у 2008‑му ціна на метал упала вдвічі, а потім Китай з імпортера металу перетворився на найбільшого експортера, весь цей бізнес накрився.
Попри те що Тарута і Гайдук – дуже розумні люди, вони програли боротьбу за сировину: у них не було руди, не було коксівного вугілля. Це приклад, що у талановитих людей із великим потенціалом теж може не вийти. Це не провал людей, це провал обставин».
Довідково про Олександра Деркача
Олександр Деркач – співзасновник банку Аваль, який у 1990-х працював із 600 000 бізнесів і був проданий австрійській банківській групі Raiffeisen за понад $1 млрд. Після виходу з банківського бізнесу він разом із партнерами заснували компанію Молочний Альянс та переважно зосередилися на виробництві молочної продукції, яка відома під ТМ Яготинське. Також має інвестиції в інші проєкти.
Як помилився Коломойський з групою Приват
«В історії з Приватом, на мою думку, це суто бізнесова помилка Коломойського. Він дуже пізно зрозумів, що ядром його бізнесу є не металургія, енергетика та інше, а банк. У нього був чудовий банк. Коли ми продавали Аваль, це були два однакові банки. Ми продали за мільярд. А ПриватБанк, якби продали за 2–3 роки, міг би коштувати 3–4 «чистих» мільярди. Але «приватівці» не розуміли, що це і є їхній головний бізнес. Для них банк був інструментом. Чим це скінчилося – всім відомо».
Як створював бізнес-зв’язки Ахметов
Що давало конкурентну перевагу. «Три речі: інтерес, бажання й енергія. Звʼязки – ні. Знання – ні. Якби Рінат Ахметов мав якісь фантастичні звʼязки у Туркменістані й побудував на цьому імперію, я б зрозумів. Але ж бізнес будується так: поїхали, знайшли звʼязки, спільний інтерес – і щось пішло. Бізнесу на звʼязках я не знаю. Якщо хтось і будував, то їх уже давно нема».
Особливості приватизації Укррудпрому при Кучмі
«Ставлюся до українського бізнесу позитивно. Загалом він розвивався правильно. У нас не було таких заставних аукціонів, як у Росії, коли за безцінь купували ресурсні підприємства. У нас процес був більш органічним. Навіть коли [другий президент України Леонід] Кучма роздавав активи Укррудпрому на початку нульових, там першочергове право викупу мали ті, хто вже володів часткою підприємств. І їхня заслуга, що вони не дали цим підприємствам збанкрутувати».
Приазов’я та Донбас. Туризм та пам’ятки
Телеграм-канал Журналу Метал – приєднуйтся!
FB-сторінка Журналу Метал – приєднуйтся!