На YouTube-каналі Історія без міфів вийшов подкаст про історію Дніпра. Ведучий Євген Мочалов та історик Олег Репан, який є хорунжим 7 корпусу швидкого реагування ДШВ ЗСУ,торкнулися теми індустріалізації міста у ХІХ столітті та ролі іноземних інвестицій в цьому процесі. Метал є інформаційним партнером проєкту Мейканемо.Історія, який присвячений ролі іноземних інвестицій в розвитку української промисловості кінця ХІХ століття. Тому з дозволу авторів Історії без міфів публікуємо текстову версію цієї частини розмови істориків.
За словами Олега Репана, попри те, що Катеринослав (так у XVIII-XIX століттях називався Дніпро) розвивався, але нервом життя міста було управління, а не жива економіка. І лише після появи Олександра Поля, про якого Мейканемо розповідали в серії про Кривий Ріг, почалася епоха «залізної лихоманки».
Публікуємо у форматі питань та відповідей розмову про особливості індустріалізації Дніпра. Пряма мова відредагована для спрощення сприйняття інформації.
Євген Мочалов (ЄМ): Великий міф, пов’язаний не лише з цим регіоном, а й загалом зі сходом України, полягає в тому, що індустріалізація була внеском Російської імперії в розвиток краю. Але сьогодні дедалі більше говорять про європейський чинник. Яким він був в контексті Дніпра?
Олег Репан (ОР): Я завжди кажу студентам: вивчайте історію – іноді вона допомагає отримати хорошу освіту й навіть розбагатіти. Олександр Миколайович Поль захоплювався історією, досліджував Криворіжжя, шукав печери, гайдамацькі місця, збирав місцеві перекази. В одній із печер його зацікавили виходи породи. Він відбив кілька зразків, відправив їх на аналіз і виявилося, що руда має феноменально високий вміст заліза.
Довго йшов до успіху, але зрештою став мільйонером, зокрема завдяки французьким інвестиціям. Після того як йому вдалося пролобіювати будівництво залізничного мосту через Дніпро (так званий, Амурський міст) відбулося історичне з’єднання Криворізького залізорудного басейну з Донецьким кам’яновугільним басейном.
Для металургії того часу потрібна була ще й велика кількість води – її забезпечував Дніпро. Саме тоді нервом життя Катеринослава стала металургія. Почали стрімко виростати заводи.
І тут величезну роль відіграв західний капітал. Насамперед бельгійський, але також французький і німецький. Є чудові дослідження дніпровської історикині Валентини Лазебник, яка детально показує, як різні європейські інвестори вкладали кошти в розвиток регіону. Індустріалізація здійснювалася як за рахунок капіталів Російської імперії, так і іноземних інвестицій, і була глибоко інтегрована в загальноєвропейські економічні процеси. Саме вона кардинально змінила обличчя міста.
Більше про історію української металургії читайте за посиланням та дивіться на YouTube Мейканемо >>>
ЄМ: Якщо подивитися на єдиний загальноімперський перепис населення, то бачимо цікаву картину: регіон загалом був україномовним, тоді як саме місто залишалося переважно російськомовним. Про що це свідчить?
ОР: Для радянського періоду це було більш характерно. Але ще Російська імперія прагнула опанувати міста. Катеринослав був адміністративним центром, який концентрував навколо себе людей і значною мірою русифікував їх. Водночас XIX століття було лише етапом формування модерної національної свідомості, і навіть на початку XX століття цей процес ще не завершився.
Крім того, в самому місті проживала значна кількість етнічних росіян. Коли почалася індустріалізація, саме вони переважали серед робітників металургійних заводів. Український селянин, як правило, не хотів іти працювати в це промислове пекло. Українці становили приблизно 15-30% пролетаріату, а домінували саме вихідці з Росії.
Чому росіяни долали сотні й тисячі кілометрів, щоб працювати на заводах, а українські селяни їхали лише тимчасово, щоб заробити гроші, купити землю і повернутися додому? Це питання досі активно дискутується серед істориків. Однозначної відповіді немає.
Водночас місто переживало надзвичайно стрімке зростання. За два-три десятиліття населення збільшилося приблизно з 40 до 120 тисяч мешканців. Індустріалізація принесла із собою разючі контрасти. З одного боку – бараки, злидні та важкі умови життя некваліфікованих робітників, а з іншого – розвиток архітектури, культури, освіти та міського простору. Саме це і була епоха «залізної лихоманки», пов’язана з діяльністю Олександра Поля.
При цьому навколо індустріального міста залишалося переважно україномовне середовище. Це добре видно за даними перепису населення – українське село продовжувало домінувати в регіоні.
Приазов’я та Донбас. Туризм та пам’ятки
Телеграм-канал Журналу Метал – приєднуйтся!
FB-сторінка Журналу Метал – приєднуйтся!